СТО калькулювання вартості та облік послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів газета БУХГАЛТЕРІЯ

СТО: калькулювання вартості та облік послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів

СТО: калькулювання вартості та облік послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями

Закон України від 03.04.97 р. за № 168/97-ВР «ПРО податок на додану вартість», із змінами та доповненнями

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. за № 318, зареєстроване в Мін’юсті України 19.01.2000 р. за № 278/4248

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. за № 291, зареєстрована в Мін’юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185

Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102, зареєстрованого в Мін’юсті

України 28.04.98 р. за № 268/2708

Був час, коли послуги по ремонту та обслуговуванню автомобілів вважалися дефіцитом. Іншими словами, попит на ці послуги перевищував пропозицію. Але зараз, навіть незважаючи на бурхливу «автомобілізацію» всієї країни, ситуація змінилася. Послуги з ремонту і обслуговування автотранспортних засобів як і раніше користуються попитом, але це вже не дефіцит. Тепер пропозиція якщо не перевищує, то щонайменше дорівнює попиту.

Діяльність з надання таких послуг здійснюється в умовах жорсткої конкуренції. Це вимагає не лише підвищувати якість послуг, але і розширювати їх перелік. Тому багато станції технічного обслуговування автомобілів (СТО) ремонтом та обслуговуванням автотранспорту не обмежуються. Вони можуть, наприклад, продавати автомобілі, запасні частини для автомобілів і пально-мастильні матеріали, а також займатися прокатом автомобілів.

Та й самі послуги по ремонту та обслуговуванню автомобілів — досить специфічний вид діяльності. По-перше, вони різноманітні, а по-друге, вимагають значної витрати запасних частин. Тому калькулювання вартості та бухгалтерський облік таких послуг мають певні особливості.

Калькулювання вартості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів

Говорячи про калькулюванні вартості послуг, необхідно звернути увагу на те, що з набранням чинності ПБО-16 порядок відображення витрат у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності змінився. Як відомо, основні положення цього порядку полягають в тому, що у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Непрямі витрати (адміністративні, витрати на збут, інші операційні та ін) враховуються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені. Але в зв’язку з тим, що джерелом відшкодування цих витрат є вартість послуг, їх необхідно включити в калькуляцію вартості послуг. Це потрібно для вирішення багатьох завдань (наприклад, для планування і контролю витрат, ціноутворення та ін).

Порядок віднесення непрямих витрат до складу вартості послуг залежить від обраного підприємством методу калькулювання. Для СТО, діяльність яких пов’язана з виконанням великої кількості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів, оптимальним методом калькулювання є позамовний метод. Замовленням у цьому випадку буде конкретна послуга, а непрямі витрати включаються в її вартість за відповідними нормативами.

Наголошуємо, що визначати нормативи непрямих витрат необхідно для формування вартості послуг. Ці нормативи використовуються тільки при калькулюванні вартості послуг. В цілях бухгалтерського обліку і фінансової звітності не планові, ні фактичні нормативи непрямих витрат не використовуються. Адже суми фактично здійснених непрямих витрат відповідно до ПБО-16, по об’єктах витрат 1 не розподіляються. Використовується тільки фактичний норматив розподілених загальновиробничих витрат включаються у виробничу собівартість).

Вартість послуг по ремонту і обслуговуванню автомобілів, згідно з вимогами чинного законодавства, необхідно відображати в прейскуранті. Звичайно, при його складанні передбачити всі види ремонтних робіт неможливо. Але в цьому й немає необхідності. Прейскурант цін на послуги з ремонту автомобілів та їх обслуговування може включати найбільш типові з них.

Для складання такого прейскуранта можна скористатися Положенням № 102. Наприклад, перелік операцій, які необхідно виконати для проведення першого технічного обслуговування (ТО-1) і другого технічного обслуговування (ТО-2 2 ), міститься в Положенні. Цей перелік може служити підставою для складання калькуляції вартості проведення ТО-1 і ТО-2. Мабуть, ключовими моментами при цьому стануть визначення прямих витрат і розрахунок нормативів непрямих витрат, включених до калькуляції. Зазначені нормативи розраховуються по відношенню до якого-небудь показника прямих витрат: основної заробітної плати виробничих робітників, вартості основних матеріалів, амортизації устаткування і т. д. Для СТО найбільш зручною базою розрахунку нормативів непрямих витрат є основна заробітна плата виробничих робітників.

Причому склад непрямих витрат залежить від спеціалізації діяльності СТО. Одні СТО ремонтують тільки механізми автомобілів (двигун, ходова частина, електрообладнання і т. д.), інші — кузови автомобілів (рихтування, фарбування і т. д.). Але, як вже було сказано, СТО часто не тільки виконують весь комплекс робіт по ремонту автомобілів, але здійснюють й інші види діяльності. Саме для таких СТО ми розглянемо склад витрат і порядок калькулювання вартості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів. Організаційну структуру багатопрофільної СТО представимо у вигляді схеми (дивись схему в номері).

Такі СТО до складу витрат включають:

1. Прямі витрати:

1.1. Прямі витрати на послуги з ремонту автомобілів:

— вартість ПММ та інших матеріалів, використаних при наданні послуг;

— вартість запасних частин;

— оплата праці слюсарів по ремонту автомобілів;

— інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи тощо).

1.2. Прямі витрати торговельної діяльності не виділяються.

1.3. Прямі витрати відділу прокату:

— оплата праці менеджерів по прокату автомобілів;

— амортизація автомобілів, що здаються в прокат;

— інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, витрати на ремонт і обслуговування автомобілів, що здаються в прокат тощо).

2. Загальновиробничі витрати (виділяються тільки загальновиробничі витрати цеху з ремонту автомобілів):

— оплата праці майстрів ділянок;

— додаткова заробітна плата слюсарів з ремонту автомобілів (оплата відпусток, доплата за керівництво бригадою тощо);

— амортизація будівлі та устаткування цеху;

— витрати на утримання, експлуатацію та ремонт будівлі і устаткування цеху (вартість матеріалів, електроенергії, води, запасних частин, оплата роботи слюсарів з ремонту устаткування, відрахування на соціальні заходи тощо);

— інші витрати (відрахування на соціальні заходи, витрати на охорону праці і техніку безпеки, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей, оплата простоїв тощо).

Визначивши склад загальновиробничих витрат, їх необхідно розділити на постійні і змінні. Але виділити з загальновиробничих витрат СТО якісь постійні витрати досить складно. Оскільки вони тією чи іншою мірою залежать від обсягу наданих послуг, більшість СТО визнає всі загальновиробничі витрати змінними.

3. Адміністративні витрати:

— оплата праці дирекції СТО, в тому числі працівників бухгалтерії;

— амортизація вартості адміністративного корпусу, інших основних засобів і вартості нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

— витрати на утримання та експлуатацію основних засобів загальногосподарського призначення;

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку;

— інші витрати загальногосподарського призначення.

4. Витрати на збут. Такі витрати пов’язані в основному із здійсненням торговельної діяльності СТО. Для надання більшості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів не потрібні витрати на збут. Ними можуть частково вважатися хіба що витрати на рекламу всіх видів діяльності СТО. Але таку рекламу, на думку автора, правильніше включати до складу адміністративних витрат. Таким чином, для СТО може бути прийнятий наступний склад витрат на збут:

— оплата праці працівників торгового відділу, АЗС та магазину;

— амортизація торговельного обладнання;

— витрати на дослідження ринку;

— витрати на передпродажну підготовку товарів (зокрема автомобілів);

— витрати на відрядження працівників торгового відділу;

— інші витрати на збут.

СТО здійснює також інші операційні та фінансові витрати. Їх склад визначається відповідно до ПБО-16. Наведений склад витрат має загальний характер, і кожна СТО може його змінювати. Наприклад, якщо СТО має один склад запасних частин, який забезпечує роботу виробничого цеху, магазину та пункту прокату, то витрати, пов’язані з його функціонуванням (оплата праці працівників, витрати на утримання і експлуатацію обладнання складу та ін), на думку автора, доцільно включати адміністративні витрати. Таке рішення ґрунтується на тому, що витрати, пов’язані з роботою одного складу, є загальними для всіх підрозділів СТО. Якщо ж підрозділу СТО мають власні склади, такі витрати можна включати до витрат відповідного напряму використання. Наприклад, витрати, здійснювані складом цеху з ремонту автомобілів, включати до складу загальновиробничих витрат, витрати складу торгового відділу — витрати на збут і т. д.

При калькулюванні вартості послуг розраховуються нормативи непрямих витрат 3 (найчастіше на календарний рік). Спочатку визначається загальна сума прямих витрат, прийнятих в якості бази такого розрахунку, і суми непрямих витрат (за видами), здійснених за певний звітний період. Потім для визначення нормативу відповідного виду витрат сума непрямих витрат окремого виду поділяється на загальну суму прямих витрат, прийнятих за базу розрахунку.

Але загальний алгоритм розрахунку нормативів непрямих витрат можна застосовувати не завжди. Якщо СТО є багатопрофільним підприємством і надає різні послуги, цей алгоритм вимагає уточнень. Визначення більшості нормативів непрямих витрат, виходячи з їх загальної суми, призведе до необгрунтованого збільшення витрат і, отже, завищення вартості послуг. Це обумовлено тим, що більша частина непрямих витрат використовується для здійснення всіх видів діяльності СТО.

Наприклад, адміністративні витрати пов’язані з наданням послуг по ремонту автомобілів та їх прокатом, так і з проведенням СТО торговельної діяльності. Тому із загальної суми адміністративних витрат краще виділити суму таких витрат, яка буде включатися до складу вартості послуг, а також суму адміністративних витрат, яка увійде у витрати обігу торгової діяльності. Розділити суму адміністративних витрат за видами діяльності необхідно для більш точного калькулювання вартості послуг. Причому, як вже говорилося, для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності таке розділення не потрібно. Вся сума адміністративних витрат відноситься до витрат періоду.

Суму непрямих витрат, що включається у вартість надання послуг, можна визначити пропорційно сумам виробничих витрат (прямих та загальновиробничих), пов’язаних з здійсненням певних видів діяльності.

Приклад 1. Згідно бізнес-плану СТО «Славутич» на 2002 рік:

— основна заробітна плата слюсарів з ремонту автомобілів становить 48000 грн.;

— прямі витрати відділу прокату — 14500 грн.

(у тому числі основна заробітна плата менеджерів з прокату автомобілів — 6700 грн.);

— загальновиробничі витрати — 15800 грн.;

— адміністративні витрати — 41400 грн.;

— витрати на збут — 32600 грн.;

— інші операційні витрати — 13000 грн.

Для калькулювання вартості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів СТО «Славутич» приймає норматив загальновиробничих витрат у розмірі 32,9% ((15800 грн. 48000 грн.) * 100).

Розраховуючи норматив адміністративних витрат, СТО «Славутич» виділяє ту суму адміністративних витрат, яка припадає на надання зазначених послуг. Тому спочатку необхідно визначити:

— суму виробничих витрат цеху з ремонту автомобілів, яка складається з суми прямих і суми загальновиробничих витрат

(15800 грн. + 48000 грн. = 63800 грн.);

— суму витрат, відносно якої будуть розподілятися адміністративні витрати та яка складається із суми виробничих витрат цеху з ремонту автомобілів, прямих витрат відділу прокату автомобілів і витрат на збут (63800 грн. + 14500 грн. + 32600 грн. = 110900 грн.).

Нагадаємо, що витрати на збут ми визнаємо витратами, пов’язаними із здійсненням СТО тільки торговельної діяльності. Тоді частка адміністративних витрат, яка в 2002 р. припадає на надання послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів складе 0,575 (63800 грн. 110900 грн.) або 18745 грн. (32600 грн. * 0,575).

Відповідно норматив адміністративних витрат, прийнятий для калькулювання вартості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів, буде дорівнює 39,1% ((18745 грн. 48000 грн.) * 100).

Аналогічним чином розраховується норматив інших операційних витрат, прийнятий для калькулювання вартості даних послуг. Спочатку визначається сума інших операційних витрат, яка в 2002 р. припадає на надання послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів, — 7475 грн. (13000 грн. * 0,575). Тоді норматив інших операційних витрат складе 15,6% ((7475 грн. 48000 грн.) * 100).

Нормативи непрямих витрат для розрахунку вартості послуг прокату визначаються в такому ж порядку. Але прокат — це тема окремої розмови, тому в даній статті розрахунку таких нормативів ми опустимо. При бажанні СТО може визначити нормативи постійних і змінних загальновиробничих витрат. Тільки в більшості випадків (як у нашому прикладі) у такому розрахунку необхідності немає.

Використовуючи нормативи непрямих витрат, розраховані підприємством, можна визначити і включити в прейскурант вартість надання типових послуг, наприклад, регулювання карбюратора, заміни гальмівних колодок, фарбування кузова і т. д.

Приклад 2. Припустимо, що СТО «Славутич» складає калькуляцію вартості послуги з заміни головного гальмівного циліндра автомобілів марки «Жигулі».

Калькуляція вартості послуги з заміни головного гальмівного циліндра включає практично всі основні статті витрат. Матеріалом, використовуваним при наданні цієї послуги, є гальмівна рідина. Пряма заробітна плата визначається виходячи з трудомісткості (встановленої для відповідної кваліфікації виконавця) робіт, які включають зняття вийшов з ладу головного гальмівного циліндра, установку справного, а також прокачування гальм. Вартість запасних частин — це вартість гальмівного циліндра. Інші прямі витрати при виконанні цих робіт не здійснюються. Сума непрямих витрат включається в калькуляцію за нормативами (див. приклад 1). Прибуток розраховують виходячи з рівня рентабельності 20%. У підсумку може бути отримана калькуляція, представлена в таблиці 1. Тут Нсм — норматив відрахувань на соціальні заходи; Нор — норматив загальновиробничих витрат; Нар — норматив адміністративних витрат; Нпор — норматив інших операційних витрат, Р — рентабельність.

Таблиця 1. Калькуляція вартості послуги з заміни головного гальмівного циліндра автомобілів марки «Жигулі»

*Норматив відрахувань і внесків на соціальні заходи визначений як сума тарифів:— відрахувань у Пенсійний фонд України в розмірі 32%;— страхових внесків на соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 2,9%;— страхових внесків на соціальне страхування на випадок безробіття в розмірі 2,1%;— страхових внесків на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві — 1,64% (обслуговування автомобілів належить до 12 класу професійного ризику виробництва).**Для зручності розрахунків із замовниками вартість послуг з урахуванням ПДВ (44,49 грн. = (30,90 грн. + 30,90 грн. х 20%.) х 1,2)) приймається в цілих гривнях без копійок, тобто в розмірі 45,00 грн. Потім методом зворотного рахунку визначається фактична прибуток, що включена в калькуляцію вартості послуги, тобто 6,60 грн.:— сума ПДВ — 7,5 грн. (45 грн. 6);— вартість послуги — 37,5 грн. (45 грн. – 7,5 грн.);— прибуток — 6,60 грн. (37,50 грн. – 30,90 грн.).

Вартість інших послуг, не включених у прейскурант, можна визначити виходячи з вартості одного нормо-години послуг, яка також зазначається в прейскуранті. Тоді вартість конкретної роботи визначається як сума добутку кількості нормо-годин, які необхідно затратити на виконання цієї роботи, на вартість одного нормо-години надання послуг і вартості матеріалів і запасних частин, використаних при виконанні роботи.

Вартість одного нормо-години можна розрахувати на підставі звітних даних як відношення обсягу виконаних послуг (за вирахуванням вартості прямих матеріальних витрат) до трудомісткості наданих протягом звітного періоду послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів.

Припустимо, що в результаті такого розрахунку вартість нормо-години надання послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів СТО «Славутич» дорівнює 9,75 грн. Тоді, помноживши цю величину на трудомісткість виконання послуги, не включеної в прейскурант, і додаючи до отриманого результату вартість необхідних для надання такої послуги матеріалів і запчастин, можна визначити вартість цієї послуги.

Приклад 3. СТО «Славутич» необхідно визначити вартість послуги з заміни патрубків системи охолодження автомобілів марки «Волга» (прейскурант вартості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів ця послуга не включена). При цьому трудомісткість надання даної послуги СТО «Славутич» становить 1,4 нормо-години. Вартість матеріалів, що використовуються при наданні послуги, — 23 грн.

На основі прийнятої СТО «Славутич» вартості одного нормо-години визначаємо, що вартість послуги, наведеною в умові прикладу, складе

36,65 грн. (9,75 грн. Ѕ 1,4 нормо-години + 23 грн.).

Запропоновані варіанти калькулювання вартості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів, звичайно, не єдині. У кожному конкретному випадку підприємство самостійно визначає не тільки склад окремих видів витрат і порядок калькулювання вартості послуг. Але при цьому потрібно пам’ятати, що від точності калькулювання вартості послуг багато в чому буде залежати обсяг реалізованих послуг і, отже, добробут як підприємства, так і його працівників.

Бухгалтерський облік послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів

Бухгалтерський облік розглянутих послуг має певні особливості, але в принципі його можна назвати типовим. Можна навіть сказати, що бухгалтерський облік послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів — це яскравий приклад обліку руху активів та здійснення господарських операцій при наданні яких-небудь послуг. Порядок ведення бухгалтерського обліку в першу чергу визначається прийнятою СТО обліковою політикою. Основні її елементи можуть бути наступними.

1. Оптимальним методом амортизації основних засобів, що використовуються для надання послуг з ремонту, є прямолінійний метод. При цьому для розрахунку норм амортизації терміном служби більшості основних засобів можна вважати термін від 6 до 9 років. Нараховуючи знос МШП, які відносяться до необоротних активів, більшість СТО вибирає метод, згідно з яким у першому місяці використання об’єкта амортизація нараховується в розмірі 50% його вартості, що амортизується, а у місяці списання об’єкта — в розмірі решти 50% цієї вартості.

2. При відпуску запасів (матеріалів, запасних частин) для надання послуг їх оцінку доцільно проводити за методом середньозваженої собівартості.

3. Величину резерву сумнівних боргів краще визначати виходячи з платоспроможності окремих дебіторів 4.

4. Одним з основних положень облікової політики підприємства повинно стати визначення складу витрат. Причому більшість податків і зборів, крім, мабуть, відрахувань у Пенсійний фонд України 5. у складі виробничих витрат СТО не відображаються. СТО сплачують податки, які відносяться до адміністративних витрат (плата за землю, комунальний податок тощо). Не варто забувати про те, що надання СТО послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів пов’язане із сплатою податку, який не включається до складу витрат, а зменшує податок на прибуток. підлягає сплаті в бюджет. Мова йде про оплату торгового патенту на право здійснення деяких видів підприємницької діяльності. Надання послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів — це види підприємницької діяльності, для здійснення яких необхідно придбавати торговий патент. Особливості оплати торгового патенту знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку СТО.

Згідно Інструкції № 291 для обліку прямих і розподілених загальновиробничих витрат на послуги по ремонту та обслуговуванню автомобілів, використовується балансовий рахунок 23 «Виробництво». При цьому в обліку СТО можуть застосовувати два субрахунки рахунку 23, наприклад, 231 «Ремонт механізмів автомобілів» та 232 «Кузовні роботи». Крім того, проводячи облік виробничих витрат на надання конкретних послуг, СТО може відкривати субрахунки другого порядку. Балансовий рахунок 26 «Готова продукція» в обліку діяльності СТО не використовується. Бухгалтерський облік виробничої собівартості послуг з ремонту відображається на рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Відповідно, доходи від послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів обліковуються на рахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Таким чином, в обліку послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів СТО може застосовувати таку кореспонденцію рахунків.

Таблиця 2. Бухгалтерський облік послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів

На закінчення відзначимо, що інші види діяльності, які здійснюють СТО, в тій чи іншій мірі вплинуть на склад непрямих витрат станцій, але бухгалтерський облік послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів від цього не залежить.

1 відповідно До п. 3 ПБО-16, об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (прим. ред.).

2 Положенням № 102 перше технічне обслуговування (ТО-1) і друге технічне обслуговування (ТО-2) включені в систему технічного обслуговування і ремонту дорожньо-транспортних засобів (прим. ред.).

3 Для того, щоб калькулювання вартості послуг було погоджено з бухгалтерським обліком, зручно використовувати одні й ті ж найменування статей витрат — як у калькуляціях, так і в обліку (загальновиробничі, адміністративні, витрати на збут тощо) (прим. авт.).

4 Хоча замовниками послуг є переважно фізичні особи, СТО не слід забувати і про залучення корпоративних клієнтів. Ними можуть бути бюджетні організації та установи, підприємства малого та середнього бізнесу. Це, в свою чергу, може призвести до виникнення дебіторської заборгованості (прим. авт.).

5 Страхові внески на інші види державного соціального страхування до числа податків у даний час не відносяться (прим. авт.).

Залишити відповідь