Що таке митна вартість (індикативна вартість) товару Фортунат™ Україна

Що таке митна вартість (індикативна вартість) товару

Що таке митна вартість (індикативна вартість) товару?

Митний ціну товару вважають основою для нарахування всіх існуючих імпортних зборів і податків. Під час митного оформлення імпортованих товарів виходячи з митної вартості, розраховують різні митні платежі: акциз, мито і ПДВ. При формуванні митної ціни, витрати, що виникли до моменту перетину кордону (якщо вони не були включені до інвойс), додають до фактурної вартості.

До митної вартості включають:

  • інвойсову вартість продукції (фактична вартість, яку встановлює продавець товару або виробник);
  • витрати, пов’язані з доставкою до кордону;
  • навантажувальні/розвантажувальні роботи до перетину кордону;
  • упаковка, тара та роботи, які стосуються упаковки товару;
  • ціна митного оформлення в країні-експортері (заповнення експортної декларації);
  • страхування;
  • роялті та деякі ліцензійні платежі, які зобов’язаний зробити покупець, згідно з умовами реалізації товару, якщо такі платежі не включені в ціну продукції;
  • певна частина доходу від продажу товару на території України (за умовами підписаного контракту повинна перераховуватися продавцю);
  • витрати, що виникають до настання моменту перетину конкретним товаром кордону.

Проведення розрахунків митної вартості

З Італії в Україну поставляють насосне обладнання. Згідно з підписаним договором купівлі-продажу, товар повинен поставлятися на умовах EXW (склад виробника знаходиться в р. Местрино). Логістичні послуги під собою припускають переміщення товару на територію України, через консолідаційний склад, що знаходиться в Польщі. На складі потрібно заповнити експортну декларацію ЕХ. Після цього вантаж у складі збірної поставки доставлять у Київ р.. Інвойсова ціна товару становить 20 000 євро. Враховуючи наявні умови контракту, для обчислення вартості потрібно до інвойсової вартості додати витрати, які виникнуть при переміщенні від складу виробника до української митного кордону.

Витрати, пов’язані з доставкою продукції до українського кордону:

  • Доставка від складу виробника до консолідаційного складу в Польщі складає 150 євро.
  • Навантажувальні/розвантажувальні дії, обробка вантажу на польському складі (40 євро).
  • Заповнення декларації на експорт (25 євро).
  • Страхові витрати (50 євро).
  • Здійснення доставки з польського складу до Києва складає 850 євро,з яких 400 євро – оплата доставки від складу до української митного кордону.
  • В результаті, митна вартість продукції, що перевозиться на кордоні України становить: 20 000 євро+150 євро+40 євро+25 євро+50 євро+400 євро=20 665 євро.

Раніше декларант під час оформлення всіх ввезених товарів повинен був надати до митниці довідку-рахунок від перевізника. В ній вказувалася вартість перевезення від місця завантаження до кордону України. Витрати додавали до вартості товару, яку вказував виробник. Так з’явилася митна вартість. Для митниці існував ризик, що перевізник та імпортер могли змовитися між собою, щоб у довідці-рахунку на транспортування, пропонованої при митному оформленні, вартість послуг була набагато нижче фактичної.

Митниця могла не доотримати певну частину зборів і податків. Вона таке, природно, не могла пережити, і в 2008 р. дане питання вдалося вирішити, завдяки наказу ДМСУ N 16-847-ЕП від 25.05.2008 р. З того моменту митниця ввела індикативні ціни на перевезення, щоб позбавити будь-якого шансу імпортерів занижувати витрати, пов’язані з транспортуванням, таким чином, знижуючи оподатковуваний базу. Спостерігається цікава ситуація, коли витрати, понесені після перетину кордону, віднімаються (якщо їх включили в інвойс). Така практика є більше мрією, ніж реальністю.

За негласним розпорядженням декларант зобов’язаний написати лист в митницю, що не має можливості підтвердити витрати, понесені з того моменту, як товар встиг перетнути кордон, тому звертається з проханням про те, щоб фактурну вартість вважати митної, таким чином, серйозно збільшуючи базу оподаткування.

З якою метою імпортеру необхідно власноруч завищувати митну вартість?

У нього просто немає іншого вибору. Такою є дійсність митниці.

Що стосується застосування зменшення митної вартості, то слід врахувати, що часто бувають випадки, коли інвойс абсолютно не відповідає дійсності (його намагаються занизити). Кожному імпортеру хочеться знизити витрати на імпорт вантажу. Це цілком нормально, так як можна більше заробляти, платити менше і продавати товари за конкурентними цінами. При митному оформленні товарів, що імпортуються органи митниці (відділ, що займається контролем митної вартості) в обов’язковому порядку порівнюють інвойсову вартість з індикативної, що перебуває у спільній базі (БД ЄАІС ГФС – база даних єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України).

Формування індикативної ціни відбувається на основі товарів, у яких митне оформлення вже проведено і підтверджена митна вартість. Співробітник відділу, що займається питаннями перевірки митної вартості, в обов’язковому порядку порівнює зазначену декларантом вартість з наявними цінами митної вартості ідентичних товарів, які існують у митній базі. У тому випадку, якщо задекларована вартість товарів значно менше вартості ідентичних товарів, співробітники митниці повинні вимагати від декларанта докази правдивості задекларованої ціни. Якщо у декларанта немає можливості надати необхідні докази, митну вартість збільшують до рівня схожих, аналогічних або ідентичних товарів, які є в базі.

Розроблено шість методик, які застосовуються для визначення митної ціни:

  1. По вартості договору щодо ввезених товарів.
  2. По вартості договору щодо ідентичних товарів.
  3. По вартості договору щодо подібних товарів.
  4. На підставі віднімання встановленої вартості.
  5. На підставі додавання встановленої вартості.
  6. Резервного.

В українському Митному кодексі в Статтях 54, 55 і 64 зазначено, що основною вважається методика визначення вартості товарів за вартістю договору щодо товарів, що імпортуються. Якщо митний ціну можна визначити за допомогою першого методу, то кожен наступний повинен використовуватися по черзі: спочатку 2-ий, потім 3-ій, 4-ий, 5-ий і 6-ий. Практика показує, що при ввезенні товарів спеціалісти відділу тарифів та цін не завжди звертають увагу на вартість товару та документи, які підтверджують дійсну ціну товару, що надаються імпортером, а більше дивляться на аналогічні товари в базі. Вона є головним джерелом правильності задекларованої митної вартості.

Найчастіше застосовуються такі методики визначення вартості: друга (ідентичні товари), третя (подібні товари) і шоста («визначаю вартість, як хочу» чи резервний). У всіх перерахованих випадках джерелом інформації є митна база. Рідко зустрічаються ситуації, коли митниця визначає ціну з допомогою складних обчислень віднімання або додавання вартості (4-им і 5-им методом). Виходячи з чинного українського законодавства, якщо митник прийняв рішення підвищити імпортеру митну вартість товару, він має право вимагати такий перелік документів, який не зможе надати ні один імпортер.

Перелік документів, які може вимагати від імпортера митниця, передбачений українським Митним кодексом статті 53:

  • угода з третіми особами, пов’язаними з контрактом (договором) про постачання продукції;
  • рахунки про здійснення платежів третім особам на користь імпортера;
  • рахунки, що підтверджують сплату посередницьких (брокерських) послуг, які пов’язані з виконанням умов контракту (договору);
  • бухгалтерська документація;
  • авторський або ліцензійний договір (контракт);
  • прайс-листи, каталоги, специфікації виробника продукції;
  • калькуляція виробника товарів;
  • копія вантажної митної декларації країни імпортера, а у разі, якщо в країні продукція розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем;
  • митна декларація, яка оформлена в попередній експорту митний режим (копія);
  • висновки щодо вартісних та якісних характеристик товарів, підготовлених експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством;
  • сертифікат походження товару;
  • інформація про якісні характеристики товару;
  • дані біржових і зовнішньоторговельних організацій про вартість сировини/ товару.

Улюбленим документом, запитуваною митницею для підтвердження вартості товару, вважається документ «Калькуляція виробника продукції» або, іншими словами, калькуляція дійсної собівартості продукції від виробника, який митниця має законне право вимагати відповідно до ст. 53 українського «Митного кодексу», і, таким чином, поставити імпортера в скрутне становище.

Поширена ситуація: підприємство або людина набуває у заводу-виробника товар. Приходить на митницю, і надає всі необхідні документи для ввезення(контракт, технічний опис, інвойс, специфікація, рахунок з банку про сплату), а митниця починає вимагати калькуляцію собівартості товару від виробника. Уявляєте, яка буває істерика у європейських партнерів на подібний запит. Як мінімум, калькуляція собівартості вважається комерційною таємницею виробника, і не одному працівнику заводу не можна довести, що у нас в Україні діють такі закони, і митниця настійно вимагає, щоб даний документ.

Така вимога спочатку є абсурдним і нездійсненним.

Що стосується неможливості використання 1-ої методики визначення вартості?

Співробітники митниці, згідно з прийнятими законами, змогли отримати кілька варіантів «відмовок» згідно ст. 53, 55, 58 українського Митного кодексу та Наказу МФУ від 25.05.2012 № 597:

  • про затвердження форми рішення про проведення коригування митної вартості продукції,
  • правил заповнення рішення про коригування вартості продукції та переліку додаткових складових до ціни договору.

У даній статті є інформація, з якої причини митниця може відмовити імпортеру у використанні 1-ої методики по визначенню митної ціни, а зараз неможливо не згадати ще про одному нормативному документі, розробленому в якості заходів для припинення можливих випадків необґрунтованого заниження вартості на митниці. Мова йде про ПКМУ від 17.09.2015 № 724, згідно з яким діє загальна система індикативних цін на території України. Завдяки цьому комп’ютер видає повідомлення працівнику митної служби, який досяг етапи аудиту митної ціни, оформляючи вагон з шістдесяти тонн штукатурних сумішей, що хтось завозив три мішка точно таких же сумішей, і ціна була набагато вище. У такому випадку інспектор митниці пропонує: «Давайте піднімемо вартість». Тільки цей нормативний документ носить інформативний характер.

У статті наводяться деякі причини, згідно яких митниця має повне право відмовити в використанні 1-ої методики визначення митної ціни:

  • Є деякі обмеження, що стосуються прав імпортера на використання оцінюваної продукції. Винятком є ті, які встановлюються чинним Законом чи запроваджуються органами державної влади. Вони значно обмежують географічний регіон, у якому продукція може бути перепродана (повторно відчужена), які не впливають значною мірою на ціну товару.
  • Наявність застережень або умов щодо реалізації оцінюваної продукції, які роблять нереальним визначення ціни даних товарів.
  • Наявність певних умов, за якими частина прибутку від перепродажу, розпорядження або використання продукції покупцем надходить опосередковано або прямо продавцю.
  • Наявність відносин взаємозв’язку між покупцем і продавцем, які вплинули на вартість оцінюваної продукції.
  • Наявність офіційного висновку про те, що зазначена декларантом митна ціна продукції менше, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі матеріалів/комплектуючих або сировини, які входять до складу продукції.
  • Неподання декларантом необхідних документів або категорична відмова від їх подання з урахуванням рекомендацій щодо застосування пунктів «Порядку декларування митної ціни продукції», яка переміщується через український кордон, та подання відомостей для її підтвердження.
  • Наявність сумнівів щодо правдивості відомостей, необхідних для підтвердження митної ціни.
  • Неподання документів та підтверджуючої інформації щодо зазначеної митної вартості продукції відповідно до українського Митного Кодексу ст. 53).
  • Неправильно зроблений розрахунок митної ціни.
  • Невідповідність обраної уповноваженою особою або декларантом методики визначення вартості продукції певним умовам.
  • Надходження на митницю даних, підтверджених документально, від митних структур зарубіжних країн щодо неправдивої зазначеної митної ціни.

Підвівши підсумок сказаному, приходимо до висновку: якщо імпортер декларує свій товар з вартістю, яка значно менше ціни в митній базі, тоді, як би імпортеру не хотілося довести правоту, митниця збільшить вартість до тієї, яка є в базі. Винятки зустрічаються рідко, але все ж бувають. Справа не закінчується отриманням рішення про коригування митної ціни.

Імпортер має право постаратися в судовому порядку відстояти инвойсную митну вартість продукції. Тут на допомогу приходить український «Митний Кодекс»(ст. 55),відповідно до якого необхідно сплатити вартість, визначену митницею. Ці кошти будуть у резерві протягом 90 днів, за які ви зобов’язані оскаржити рішення про коригування.

Залишити відповідь